Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
назад   1   2   3   4   5   вперед
 
Повний кавалер орденів Слави
 
Варяниця Іван Федорович(1925-1945) - народився 7 листопада 1925 року в селі Суха Калигірка Катеринопільського району. Весною 1944 року добровільно пішов на фронт, був командиром кулеметного відділення 1-го батальйону 34-го гвардійського стрілецького полку 13—ї гвардійської стрілецької Полтавської ордена Леніна двічі Червонопрапорної ордена Суворова дивізії 5-ї гвардійської армії. Гвардії сержант.Брав участь у визволенні Західної України, форсуванні р. Дністер, р. Сан, у визволенні Польщі, форсуванні р. Вісла. Під час боїв на Сандомирському плацдармі відзначився у відбитті фашистської танкової атаки. Був поранений, але залишився в строю. Нагороджений орденом Слави III ст.Тут же, на Сандомирському плацдармі, під час розвідки в складі спец загону розвідки, добув важливі дані про розташування оборони противника, знищив штаб гітлерівської військової частини і обслугу кулемета. Нагороджений орденом Слави II ст..Брав участь у форсуванні р. Ордер, в боях на території Німеччини. В одному з боїв, відбиваючи атаки ворога, залишився один, але не відступив. Нагороджений орденами Слави трьох ступенів: третього - 21 липня 1944 р., другого - 6 жовтня 1944 р., першого - Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР - 10 квітня 1945 року. Загинув в бою з німецько-фашистськими загарбниками 2 березня 1945 року. Похований в с. Зейхот, Німеччина.
 
Герої України
 
Чорновіл В'ячеслав Максимович (1937 -1999).- народився 24 грудня 1937 в с.Єрки,Черкаської області. Український політик, публіцист, літературний критик, діяч руху опору проти русифікації та національної дискримінації українського народу, політичний в'язень СРСР. Провідник українського національно-демократичного визвольного руху кінця 80-х - 90-х років; Герой України (2000, посмертно). Лауреат Міжнародної журналістської премії ім. Ніколаса Томаліна (1975).Ініціатор проголошення Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 р. та Акту проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 р.Разом із іншими видатними діячами започаткував в Україні національно-визвольний рух шістдесятників та дисидентів. Засновник та головний редактор підпільного українського часопису "Український вісник". Член Української Гельсінської групи. Один із ініціаторів створення Української гельсінської спілки. Кілька разів ув'язнений за «антирадянську пропаґанду» (1967—1969, 1972—1979, 1980—1988). Перебував у мордовських таборах суворого режиму і на засланні. Сумарно пробув у неволі 17 років. У 1990-92 рр. - голова Львівської обласної ради. Народний депутат України з березня 1990 р.Кандидат у Президенти України на виборах 1991 р (2 місце, 7 420 727 голосів або 23,27%). З 1992 р. і до смерті - голова Народного Руху України. З жовтня 1991 - Гетьман українського козацтва. З 1995 року член української делегації в Парламентській Асамблеї Ради Європи.Загинув 25 березня 1999 року за нез’ясованих обставин в автокатастрофі на шосе під Борисполем. Похований у Києві на Байковому кладовищі на центральній алеї. У 2000 році В.Чорноволу присвоєно звання Героя України посмертно.
 
Косюк Юрій Анатолієвич - власник та голова правління ВАТ «Миронівський хлібопродукт» (МХП). Герой України (2008).Народився 27 травня 1968 року у селі Червоне, Гайворонського району Кіровоградської області. Навчався в Катеринопільській школі №1 що на Черкащині.Навчання закінчив з золотою медаллю.У 1985 р. Юрій вступив до Київського інституту харчової промисловості. Однак закінчив його в 1992 р. у зв'язку з тим, що був призваний на строкову службу. Після закінчення інституту він отримав спеціальність технолога харчових виробництв Кар'єра Юрія почалася ще в студентські роки. У 1991 р. він став брокером на Київській товарній біржі. У наступному році став одним із засновників СП «ЛКБ». Компанія займалася імпортом металу, зерна, і навіть газу.У 1995 р. стає президентом ЗАТ «Науково-технічний бізнес-центр харчової промисловості». У 1998 р. підприємство реорганізовується у ВАТ «Миронівський хлібопродукт». У 2001 р. на ринок виходить торгова марка «Наша ряба». Юрій Косюк очолює агропромислову компанію, в яку входить 20 підприємств по всій Україні. «Миронівський хлібопродукт» перша в Україні агропромислова компанія, акції якої котуються на Лондонській фондовій біржі.Голова асоціації «Союз птахівників України».Має звання Герой України з врученням ордена Держави (20 серпня 2008) — за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку аграрної галузі, впровадження сучасних високоефективних технологій у виробництво і переробку сільськогосподарської продукції.
 
Визначні постаті
 
Бабенко Георгій Овксентійович (1921 - 2001) — український біохімік, заслужений діяч науки України (1968), академік.Народився 2 серпня 1921 року в селі Новоселиця Катеринопільського району Черкаської області. Закінчив Донецький медичний інститут (1951). З 1954 — ректор Івано-Франківського медичного інституту, (тепер медичний університет). Праці присвячені виявленню біологічній ролі мікроелементів в організмі людини за різних фізіологічних і патологічних умов. Академік Георгій Бабенко — засновник школи «Мікроелементи в медицині»Бабенко Георгій Овксентійович працював на посаді ректора медичного інституту до 1978 року включно. Це етап становлення інституту як кузні науково-педагогічних кадрів і розробки важливої для практичної медицини проблеми «Мікроелементи в медицині». Тоді ж створена проблемна лабораторія „Мікроелементи — метали і металоферменти”, яка функціонує і тепер. У виконанні досліджень під керівництвом професора Бабенка Г. О. за проблемою 'Мікроелементи в медицині” працювали співробітники кафедри біохімії.У медуніверситеті відкрили музей академіка Георгія Бабенка — відомого науковця, неординарної особистості, який заснував унікальну в СРСР школу мікроелементології та багато років очолював медінститут.Академік виховав десять докторів і сотні кандидатів наук у колишньому Радянському Союзі. По собі залишив чимало наукових праць. Проте і в подальшому про академіка Бабенка не забуватимуть. Вже започатковано стипендію його імені, яку отримують найкращі студенти університету, кафедра біохімії невдовзі носитиме ім'я Георгія Овксентійовича, до того ж планується проведення бабенківських наукових читань. Помер 30.10.2001 року.
 
Білоус Василь Іванович - український лісознавець, селекціонер, письменник. Доктор сільськогосподарських наук (1981), професор (1985), заслужений діяч науки і техніки України (1996). Академік-засновник Академії наук вищої школи України. Народився 8 грудня 1925 в селі Бродецьке Катеринопільського району на Черкащині. Навчався в лісогосподарському факультет Національного аграрного університету,1959–1962 — в аспірантурі на кафедрі лісових культур НАУ. Того ж року захистив кандидатську дисертацію.Докторську дисертацію захистив у 1980 році.Працював старшим інженером Мукачівського лісгоспу Закарпатської області.В 1962–1982 — старшим науковий співробітник на Вінницькій лісовій дослідній станції. Вів наукову роботу по селекції дуба під керівництвом професора С. С. П'ятницького.З 1982 – працював в Уманському сільськогосподарському інституті спочатку на посаді завідувача кафедри лісівництва (15 років), а з 1997 року він професор цієї кафедри. Обраний професором в 1985 році.За роки наукової діяльності В. І. Білоус опублікував 250 праць, видав 10 книжок, монографій, кілька брошур та 3 підручники для вузів, одержав 6 авторських свідоцтв на методи селекції та сорти лісових культур, неодноразово був учасником ВДНГ Союзу, нагороджений бронзовою та срібними медалями ВДНГ. В 1992 році обраний академіком АН Вищої школи України, а в 1997 році — академіком лісівничої АН України (ЛАІНУ).Василь Іванович є:
членом Всесвітньої організації лісових селекціонерів,членом спеціалізованої ради Львівського державного лісотехнічного університету.активним учасником майже всіх всесоюзних та республіканських нарад з питань лісової селекції.
Має такі відзнаки-Заслужений діяч науки і техніки України (1996),Лауреат академічної нагороди Ярослава Мудрого Академії наук вищої школи України (2000),три бойові ордени (Слави III ст., два ордени Великої Вітчизняної війни),
орден «За заслуги», дві медалі «За отвагу» та 15 ювілейних медалей.
 
Борисов Євген Іванович (1853 -1900) - публіциста, етнографа котрий народився у селі Вербовець (тепер Катеринопільського району Черкаської області) в родині священика. Навчався в Уманському духовному училищі та в Київській духовній семінарії. Проте духовна кар'єра не вабила юнака і, залишивши семінарію, він продовжив навчання на юридичному факультеті Одеського університету (1873-1877).Цікава деталь із біографії нашого земляка - він досліджував релігійно-сектантський рух на теренах нинішньої Черкащини, результати цієї роботи використав в опублікованих статтях - 'Київські штундисти' та 'Дещо про релігійні секти на Україні'.На Черкащині записував пісні, повір'я, декілька з яких оприлюднив у наукових збірниках 'Малорусские народные предания и рассказы' та 'Нові народні пісні про громадські справи'.Помер в 1900 році.
 
Бофонов Василь Васильович(1942 -2002р) - народився 1942 року у селі Кайтанівка що на Катеринопільщині. Закінчив місцеву школу, згодом - Лукоянівське педагогічне училище Горьківської області, спецкурс ВПШ з журналістики, Черкаський педагогічний інститут.У поетичному доробку літератора більше 300 віршів. Майже половина з них надрукована в періодиці, поетичній антології «Рідне місто моє: Ватутіне літературне» .В.В. Бофонов працював учителем російської мови і літератури, образотворчого мистецтва в загальноосвітній школі №1 м. Ватутіного, мав вісім років журналістського стажу, а ще трудився на посаді заступника завідуючого районним відділом освіти, директором школи…Писав російською та українською мовами. Захоплювався японською лірикою. Підготував збірку поезій «Мої тисяча «хокку», яку на превеликий жаль так і не встиг опублікувати…Помер в 2002 році.
 
Бурій Валерій Михайлович - педагог, краєзнавець, журналіст, релігіє знавець. Народився Валерій Михайлович Бурій 15 лютого 1957 року в мальовничому селі Лисича Балка Катеринопільського району на Черкащині в родині колгоспників. У 1972 році він із Похвальною грамотою закінчив сільську восьмирічну школу, про яку зберіг найтепліші спогади та про вчителів К. М. Добровольську, Л. Ф. Олійник, В. І. Григор'єву, М. І. Пересунька, С. М. Рейдало, Л. М. Домніцьку та інших. У 1976 році закінчив з відзнакою агрономічне відділення Звенигородського сільськогосподарського технікуму. У 1984 році Валерій Бурій успішно закінчив природничий факультет Черкаського державного педагогічного інституту, де здобув професію учителя біології і хімії; протягом 1988–1989 рр. студіював релігієзнавство у Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка, після чого став лектором-методистом обласної категорії з проблем релігієзнавства. Перебуваючи у війську, В. М. Бурій 1976–1978 рр. навчався в Новосибірському вищому військово-політичному училищі. З 1984 по 2009 рік В. М. Бурій працював учителем хімії і протягом 10 років був лектором-методистом обласної категорії Звенигородської районної організації товариства «Знання», а протягом 1996–2004 рр. очолював методичне об'єднання учителів хімії Ватутінського міського відділу освіти, входив до складу атестаційної комісії педагогічних працівників Ватутінської ЗОШ № 6 (2000–2009 рр.) та обласної акредитаційної комісії профтехосвіти (1998, 2006 р.). У 2000 році В. М. Бурію присвоєно звання «Старший учитель», він нагороджений Почесною грамотою управління освіти Черкаського облвиконкому. А ще В. М. Бурій закінчив дистанційний курс Міжнародної Біблійної школи (Австрія, Відень, 1991 р.), Біблійний курс Євро-Азійського дивізіону АСД (Росія, Тула, 1992 р.), Біблійний кореспондентський курс (США, 1994 р.),
Всеросійську заочну Біблійну школу «Нове життя» російсько-норвезької християнської місії світового євангелізму (Росія. Сочі, 1994 р.), Біблійний курс братства незалежних місіонерських громад «Сім'я» (Польща, 1995 р.), заочний курс вивчення Біблії (Житомир, 1999 р.). В. М. Бурій — конфесієзнавець, викладав курс «Історія християнської церкви» Біблійної школи (1997 р.), релігієзнавства Уманської філії приватного навчального закладу, «Європейський університет» (2004–2005 рр.), виконував обов'язки експерта-релігієзнавця комісії з альтернативної служби Ватутінського міськвиконкому (1999–2009 рр); читав курс медичної хімії для студентів Ватутінської філії Черкаського медичного коледжу (2007–2009 рр.), був директором приватного підприємства «Сплайн» (2008–2011 рр.). У 1975 році газета «Шевченків край» (Звенигородка) опублікувала першу замітку В. Бурія «Декабристам присвячено», а в 1987 році він закінчив школу громадських кореспондентів при редакції цієї газети, а в 1997 році став громадським кореспондентом газети «Місто робітниче», членом редакційної ради, літературним співробітником (2006–2009 рр.). В. М. Бурій — член Національної спілки журналістів України та Національної спілки краєзнавців України, Клубу незалежних українських письменників «Оратанія», був одним із ініціаторів створення Ватутінської міської організації НСЖУ. У 2007 році нагороджений Почесною грамотою Національної спілки журналістів України та Почесною грамотою Черкаської обласної ради: першою — за вагомий внесок в українську журналістику, другою — за вагомий внесок у розвиток місцевого самоврядування та багаторічну краєзнавчу роботу. Нині Валерій Михайлович Бурій на творчій роботі, входить до складу громадської організації — спілки «Земляцтво Катеринопільщини». 
 
назад   1   2   3   4   5   вперед
Пошук
 
Календар
«  Грудень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
 
Архів записів
 
Друзі сайту
 

Copyright MyCorp © 2018

Зробити безкоштовний сайт з uCoz