ВИДАТНІ ЛЮДИ
КАТЕРИНОПІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ
Герої Радянського союзу
Волков Пилип Григорович (1901—1949) - червоноармієць Робітничо-Селянської Червоної Армії, учасник Великої Вітчизняної війни, Герой Радянського Союзу (1946).
Пилип Волков народився 1901 року в селі Лисича Балка (нині Катеринопільського району Черкаської області) в селянській сім'ї. Здобув початкову освіту. Учасник Громадянської війни. У серпні 1941 року Волкова було призвано на службу до Робітничо-Селянської Червоної Армії. З грудня 1943 року — на фронтах Великої Вітчизняної війни. До квітня 1945 року гвардії червоноармієць Пилип Волков був навідником протитанкової рушниці 50-го гвардійського полку 13-ї гвардійської кавалерійської дивізії 6-го гвардійського кавалерійського корпусу 2-го Українського фронту. Відзначився під час звільнення Чехословаччини. 9 квітня 1945 року Волков одним із перших форсував річку Морава. 10 квітня в районі населеного пункту Ланжгот він знищив декількох гітлерівців і трьох узяв у полон. Того ж дня він прикривав вогнем із протитанкової рушниці переправу ескадрону.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 травня 1946 року червоноармійцю Пилипу Волкову присвоєно звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка». Після закінчення війни Волков проживав і працював у селі Бурлін Уральської області. Був також нагороджений орденом Слави 3-го ступеня, медалями. Помер у 1949 році. У селі Бурлін його іменем названа вулиця.
Пилип Волков народився 1901 року в селі Лисича Балка (нині Катеринопільського району Черкаської області) в селянській сім'ї. Здобув початкову освіту. Учасник Громадянської війни. У серпні 1941 року Волкова було призвано на службу до Робітничо-Селянської Червоної Армії. З грудня 1943 року — на фронтах Великої Вітчизняної війни. До квітня 1945 року гвардії червоноармієць Пилип Волков був навідником протитанкової рушниці 50-го гвардійського полку 13-ї гвардійської кавалерійської дивізії 6-го гвардійського кавалерійського корпусу 2-го Українського фронту. Відзначився під час звільнення Чехословаччини. 9 квітня 1945 року Волков одним із перших форсував річку Морава. 10 квітня в районі населеного пункту Ланжгот він знищив декількох гітлерівців і трьох узяв у полон. Того ж дня він прикривав вогнем із протитанкової рушниці переправу ескадрону.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 травня 1946 року червоноармійцю Пилипу Волкову присвоєно звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка». Після закінчення війни Волков проживав і працював у селі Бурлін Уральської області. Був також нагороджений орденом Слави 3-го ступеня, медалями. Помер у 1949 році. У селі Бурлін його іменем названа вулиця.
Ніковський Микола Тарасович(1917 - 1997) - народився 23 грудня 1917 року в селянській родині, хутір Стольнікове Єлизаветської сільради Катеринопільського району. Закінчив автомобільний технікум. Працював шофером-механіком в Петроострівській МТС Кіровоградської області. В Радянській Армії з 1938 року. Учасник радянсько-фінської (1939-1940рр.) і Великої Вітчизняної воєн. В 1945 році закінчив Військову академію бронетанкових і механізованих військ Червоної Армії. За мужність і відвагу, виявлені при виконанні військових обов'язків, командиру гвардійського важкого танкового самохідного полку гвардії підполковнику М. Ніковському Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР присвоєно 18 грудня 1956 року звання Героя Радянського Союзу. З 1966 р. полковник М. Ніковський - в запасі. Жив у Києві. Нагороджений: орденом Леніна, Вітчизняної війни І ступеня, 2 орденами Червоної Зірки, медалями.Помер 20.11.1997 року. Олейніков Василь Семенович(1920-1946)- народився 29 грудня 1920 року в смт. Катеринопіль Черкаської області в селянській родині.У 1925 році з батьками переїхав у село Вознесенку Радянського району Красноярського краю. Там закінчив семирічку. Навчаючись у ФЗУ річковиків у Красноярську, навчався в аероклубі. Потім працював мотористом на катері «Більшовик» у Красноярську. Поступив у Свердловське військове льотне училище, яке закінчив напередодні війни (в 1941 році). У 1942 році закінчив Ангельську військову авіашколу. Із серпня по грудень 1942-го - на фронті. З 6 червня 1944-го воював на 2-му Українському і 1-му Українському фронтах. Важко поранений.Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 червня 1945 року командиру авіаланки 143-го гвардійської штурмової дивізії 1-го гвардійського штурмового авіаційного корпусу 1-го Українського фронту гвардії лейтенанту Олейнікову Василю Семеновичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Після війни продовжував службу в авіачастинах Збройних Сил.Загинув у авіакатастрофі 17 вересня 1946 року. Нагороджений: орденом Леніна, двома орденами Червоного Прапора, орденом Вітчизняної війни І ступеня, Червоної Зірки, медаллю «За відвагу».
Поліщук Спиридон Кирилович(1916-2002) - народився 20 грудня 1916 року в селі Кайтанівка Катеринопільського району в селянській родині.Закінчив семирічку. На військову службу призваний у 1937 році Кизильським райвійськкоматом Челябінської області. У 1941 році закінчив Омське військове піхотне училище імені М.В. Фрунзе. Воював під Ленінградом, на берегах Лагоди, під Новгородом, на території фашистської Німеччини. П'ять разів був поранений. Відзначився у боях в Східній Прусії. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 червня 1945 року командиру стрілецького батальйону 292-го стрілецького полку 115-ї стрілецької дивізії капітану Поліщуку Спиридону Кириловичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу. У запасі із січня 1946 року. Проживав в селищі Кизиль Магнітогорського району Челябінської області, вів громадську діяльність. Нагороджений: орденом Леніна, орденом Червоного Прапора, Вітчизняної війни 1-го і 2-го ступенів, Червоної Зірки, медалями. Помер 21 лютого 2002 році.
Цісельський Михайло Петрович(1909-1989) - народився 20 травня 1909 року в селі Стійково Катеринопільського району в родині селянина.Після закінчення Петраківської семирічної школи в 1927 році навчався в школі ФЗН при паровозоремонтному заводі станції Нікольськ-Уссурійська. Одержавши спеціальність слюсаря, працював на цьому ж заводі. У 1930 році закінчив Уссурійський профтехнікум. У 1932 році був призваний в армію.У 1934 році закінчив Іркутське авіатехнічне і Єйське училище льотчиків морської авіації - у 1936-му.Учасник Великої Вітчизняної війни з перших днів. У 1943 році закінчив курси «Постріл». За час війни зробив 269 бойових вильотів, у результаті чого ворогу було завдано значних втрат у живій силі і техніці. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 6 березня 1945 року дублеру штурмана 1-ї авіаескадрильї 12-го гвардійського пікірувального авіаційного Таллінського полку Гатчинської Червонопрапорної авіадивізії ВПС Червонопрапорного Балтійського Флоту гвардії капітану Цісельському Михайлу Петровичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу. З 1948 р. - гвардії майор запасу.Нагороджений: орденом Леніна, двома орденами Червоного Прапора, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, орденом Жовтневої Революції, медалями.Помер 3 листопада 1989 року в м. Києві.
Шевченко Григорій Іванович народився (1922-984) -1 травня 1922 року в селі Петраківка Катеринопільського району в родині селянина.У 1940 р. закінчив десятилітку. У серпні 1940 р. призваний в армію. У Великій Вітчизняній війні - після закінчення Подольського стрілецько-кулеметного училища в 1941 р. воював у складі військ Західного, Сталінградського, Донського, Південно-Західного й інших фронтів. Шість разів поранений.Капітан Г. Шевченко в боях за Берлін 24 квітня 1945 року зі своєю ротою першим у полку форсував річку Шпреє біля озера Руммельсбургерзеє, наступного дня прорвався до центра Берліна. Був поранений, але залишився на полі бою.Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31 травня 1945 року за мужність і відвагу, виявлені у важких вуличних боях у Берліні, командиру стрілецької роти 986-го стрілецького полку 230-ї стрілецької дивізії 5-ї ударної армії 1-го Білоруського фронту капітану Шевченку Григорію Івановичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Після війни був на адміністративно-господарській роботі. У 1955 році закінчив Всесоюзний юридичний заочний інститут. З 1966 по 1982 рр. - голова Бородянського районного комітету народного контролю Київської області.Нагороджений: орденом Леніна, орденом Олександра Невського, 2 орденами Вітчизняної війни І і III ступеня, Червоної Зірки, орденом Трудового Червоного Прапора, багатьма медалями.Помер 21 серпня 1984 року.
Зубков Іван Сидорович(1914-1992) - капітан запасу, народився 15 вересня 1914 року в селі Захарівське Сумського району Сумської області в селянській родині.з раннього дитинства пізнав важку працю У жовтні 1936 року був призваний до Червоної Армії, потім був направлений до Горьківського військово-політичного училища. Початок війни зустрів політкерівником роти 569-го стрілецького полку 149-ї стрілецької дивізії. Був тричі поранений.За успішне форсування річки Вісли і утримання захопленого Сандомирського плацдарму І. С. Зубкову Указом Президії Верховної Ради СРСР 23 вересня 1944 року присвоєно Героя Радянського Союзу.Бойовий шлях офіцера увінчали й інші високі бойові нагороди - ордени Леніна, Бойового Червоного Прапора, Кутузова III ступеня, Олександра Невського, Червоної Зірки, бойові медалі. День Перемоги він зустрів у Празі.Нелегкий шлях випав на його долю і в мирні післявоєнні роки. Спочатку працював військовим комісаром Катеринопільського району, пізніше інспектором держстраху, завідуючим відділом райвиконкому, викладачем СПТУ, директором автопідприємства. За трудові успіхи Іван Сидорович був нагороджений орденом «Знак пошани» та багатьма медалями.Помер 11.01.1992 р.
