Я – все, що я люблю

(літературна вітальня)

                                                        Поезія – рідна сестра моя.

                                                                   Правда  людська – наша мати.

                                                                                                     Ліна Костенко

                                                                   Поезія - це завжди неповторність,

                                                                      якийсь безсмертний дотик до душі.

                                                                                                         Ліна Костенко

          У барвистому вінку української поезії яскравою квіткою цвіте ім’я видатної поетеси Ліни Костенко. 

      Якось Гете сказав, що жінка-поет не здатна писати про речі, які вимагають аналізу, зусилля розуму. Жіноча область творчості — це почуття. Ліні Костенко вдається усе. Вона говорить про серйозне, важливе, вічне, аналізує, робить висновки, розмірковує — і все це пропускає через своє чутливе серце. Уся її творчість по-чоловічому поміркована, мудра і по-жіночому пристрасна. 

Для Ліни Костенко "поезія - це свято, як любов, і вона закликає людей любити усе живе і прекрасне: 
       
      Любіть травину, і тваринку, 
      і сонце завтрашнього дня, 
      вечірню в попелі жаринку, 
      шляхетну інохідь коня.

                Саме учні 11 класу Катеринопільської школи №1 зуміли передати та донести всю неповторність поезії Л.Костенко до глядачів, які були присутні в літературній світлиці «Я – все, що я люблю».

               Поезії Ліни Костенко незвичайні, прекрасні, художньо довершені. "Це, - як сказав Володимир Базилевський, - більше ніж поезія - тут наша історія і філософія, наш спосіб думання, героїка... Тут минуле й сучасне, просвічене рентгеном мислі..." 

            Українці можуть пишатися, що знайшли себе в геніальності поетеси.
    Ліна Костенко - лауреат Національної премії України імені Т.Г. Шевченка.