Афганістан - вічна біль і вічна пам’ять

    Світле, чисте небо над головою. Повноцінне хороше життя. Повна впевненість у завтрашньому дні. Безтурботне і щасливе дитинство. Спокійна і гідна старість. Що ще потрібно людині? Але на жаль, в нашому житті не все так просто.

    Відгомін афганської війни. Такий далекий і такий болючий, такий жорстокий і такий близький.

    Війна… Це слово асоціюється з чимось жахливим і  стає трохи не по собі. Війна – це завжди трагедія, але наші солдати були і завжди будуть гордістю своєї країни. Вони – неповторний приклад для майбутніх поколінь, і обов’язок кожного з нас – бути гідним подвигу захисників своєї Батьківщини.

      Ця сторінка історії нашої країни не може бути викреслена і забута. Звичайно ж, ми повинні знати і пам’ятати про ці події. Наша країна заплатила за «неоголошену» війну в Афганістані дуже дорогу ціну: до своїх сімей, матерів, наречених не повернулися близько 15 тисяч радянських воїнів, 7000 наших хлопців стали в цій війні інвалідами, досі невідомою залишається доля 330 осіб солдат.

    За мужність і героїзм, проявлені в боях в Афганістані, нагороджені орденами і медалями понад 200 тисяч воїнів, 71 воїну присвоєно високе звання «Герой Радянського Союзу». Про це ми теж повинні знати і пишатися!

    В пам’ять про уродженців Катеринопільщини, героїв – земляків, які не повернулися з «чужої» війни, в Катеринопільській  школі № 2 для учнів 10 - 11 класів було проведено годину героїчних ракурсів «Життя обірване Афганом», переглянуто відео фільм «Хроніка афганської війни» та представлено презентацію «Життя обпалені Афганом».

    Вісімнадцятирічні хлопці показали приклад найвищого мужності і героїзму в чужій країні, свій обов’язок.  У нашій пам’яті назавжди залишилися імена загиблих на цій страшній війні. Демонструючи зразки мужності, жоден з них не думав про почесті та нагороди. Вони вірили, що займаються потрібною справою – допомагають простому народу Афганістану відстояти своє право на краще життя.

    Згадаємо поіменно героїв – земляків:

   Тараненко Анатолій Миколайович з Гончарихи загинув в березні 1982 р. Посмертно нагороджений орденом Червоної Зірки.

    Солодун Олег Іванович із села Пальчик загинув в листопаді 1985 р.,

    Спільніченко Сергій Юхимович зі Ступичного загинув у грудні 1986 р. Посмертно нагороджений орденом Червоної Зірки.

    Середа Микола Дмитрович з Радчихи загинув в липні 1987 р. Посмертно нагороджений орденом Червоної Зірки.

    Схилимо ж голови перед світлою пам'яттю тих, хто віддав своє життя, увійшовши у безсмертя. Вічна  їм пам’ять!

                                                                        Зав.відділом обслуговування

Катеринопільської ЦРБ

                                                                         Фартух Н.В