Споконві кукожна українська сім’я старанн опрацювала на власній ,землі, навіть тоді , коли її було небагато.
З організацією більшовиками колгоспів все змінилося. З болем і острахом вступали тудиселяни. Тих, хто не хотів бути колгоспником суворо карали. Кожна осінь приносила селянам лише розчарування. Влада вимагала від них все більше хліба, молока ,м’яса. Осінь 1932 року не віщувала великої біди. Врожай був не гірший ніж у попередні роки. Здали селяни державі продподаток, але раптом оголосили другий , а потім і третій. Досі не віриться, що в Україні – житниці всієї тодішньої радянської імперії раптово зник хліб і люди залишилися без зернини.
Пройшли роки, минули десятиліття, а трагедія 1933 року все одно хвилює серця людей. Вона завжди буде об'єднувати всіх живих одним спогадом, одним сумом, однією надією.
До цієї сумної дати Катеринопільська бібліотека для дітей підготувала книжкову виставку« Горять свічки в людських долонях». Тут можна почитати архівні документи, ознайомитися із спогадами очевидців тих часів. 

​​​​​​​