Прийшла зима. Сніг вкрив землю білою ковдрою. На вулиці зимно, морозно. Люди щонайшвидше намагаються потрапити до своїх теплих осель. Поспішають… Тільки вони нікуди не поспішають, сидять на гілці, розпушивши своє пір’ячко (так тепліше), мріють... Мріють про весняне тепле сонечко, про ясне блакитне небо… Звернувши увагу на замерзлі грудочки на засніжених гілочках, задумалися працівники бібліотеки – як же братам нашим меншим допомогти, особливо тепер, коли так рясно засніжило в Катеринополі. Вирішили підгодувати пташок , залучивши до акції всіх небайдужих. Провели пробний майстер клас по виготовленню смаколиків для пташок разом з учнями школи №1. А наступного дня всі разом розвішали їх на деревах. Щиро вдячні дітям за підтримку.
Святом Василя називають в народі Старий Новий рік. Новорічна ніч з 13 на 14 січня завжди вважалась чарівною. З нею було пов’язано багато ритуалів. А які щедрівки лунали навколо! Свято завжди користувалось популярністю серед дітей та молоді. Тому працівники бібліотеки для дітей та районного краєзнавчого музею вирішили відтворити це дійство. Для учнів 5 –х класів школи №1 підготували українські вечорниці –«Василеві посиденьки» . Дуже сподобався дітям конкурс щедрівок та посівалок. А от дівчата з задоволенням приймали участь в обрядах ворожіння. За участь у веселих іграх , конкурсах та забавах діти отримали призи , солодощі та веселий настрій.
О.Адаменко- провідний бібліотекар бібліотеки для дітей
Давня творча співпраця поєднує працівників бібліотеки та відділення денного догляду дітей з інвалідністю. У переддень Старого Нового року до бібліотеки завітали дорогі гості - вихованці відділення зі своїми наставниками. Діти разом з Маланкою та Василем засівали та вітали присутніх з Різдвяними святами ,Старим Новим Роком та підготували чудове дійство-обряд водіння Кози. За такі вітання працівники відділу культури та бібліотеки віддячили солодощами та дякували працівникам відділення та дітям за те , що не забувають традиції минувшини . Всі залишилися задоволені та з піднесеним настроєм.
Д.Вишня - завідуюча районною бібліотекою для дітей.
Ще в сиву давнину український народ відзначав день Святого Миколая. Цей день був особливо урочистим. До дня святого Миколая, як і до Різдва, господині готували святкову кутю і, незважаючи на піст, запрошували гостей, щоб відзначити Миколаївські святки . Але більше всіх, звичайно, чекали цього свята діти. По дворах ходили ряджені з святим Миколаєм.. З собою ряджені носили подарунки: традиційно це були медові пряники, печиво у вигляді святого Миколая “миколайчики” і … прутики. Слухняним діткам роздавали солодощі, а неслухам спершу показували різку, але потім, узявши обіцянку вести себе добре, теж дарували пряники. Ніхто з діток не залишався обділеним. Кажуть, Микола весь день перед святом працює – випікає зірочки в дарунок дітям. Ці зірочки, потрапляючи в мішок Миколая, стають схожими на свого майстра, тому печиво, яке діти знаходять під подушкою вранці, називають миколайчиками. Тож працівники краєзнавчого музею та районної бібліотеки для дітей вирішили влаштувати справжнє свято для учнів 8-х класів школи №2 . Метою проведення було не лише розповісти про традиційне відзначення цього дня , а й долучити учасників до таємничого дійства- виготовлення та оздоблення медових пряників- миколайчиків. Майстер- клас для дітей підготувала та провела працівник краєзнавчого музею Марина Гасимова. Діти з цікавістю та задоволенням оформляли власноруч приготовлене печиво . На завершення свята кожен учасник отримав подарунок –сюрприз.
О.Адаменко- провідний бібліотекар бібліотеки для дітей
13 грудня ми святкуємо Андрія Первозванного - одного із дванадцяти апостолів, учнів Ісуса Христа. Цей день є одним із найцікавіших і найтаємничіших. До свята працівники районної бібліотеки для дітей та краєзнавчого музею ретельно підготувалися, створивши атмосферу справжнього свята з піснями, гулянням та народними обрядами. Всі діти, учні 6 класу школи №2, одягнулися в вишиванки, що додавало дійству святковості. Та й все інше було як годиться: і ворожіння, і калита, і щедрі пригощання. Гарного та веселого настрою додав працівник районного будинку культури С.Назаратій , озвучуючи свято. У всіх бажаючих була можливість взяти участь у різноманітних іграх та конкурсах. Колоритності святу додали гадання , де молоді дівчата зазирали у майбутнє. Всі ворожіння дозволили доторкнутись до чогось містичного та вищого. Адже важливо навіть не те, що вийшло в результаті гадань, а те, як дівчина себе після цього налаштує. Дуже сподобалось дітям дійство кусання калити. Щоб її скуштувати, треба було до неї на коні прискакати. Хто вкусив і не засміявся, тому і дістався смачний кусочок запашного пирога. В гарному веселому настрої залишали свято всі його учасники.
О. Адаменко - провідний бібліотекар бібліотеки для дітей
Щороку, в кінці листопада, вся Україна схиляє голови перед мільйонами жертв Голодомору 1932-1933 років, могили яких розкидані по садках, балках, дворах, узбіччях доріг та на кладовищах, де насипані великі колективні могили. Все менше залишилося свідків тих страшних подій. Дотепер ми не знаємо імен усіх, хто загинув від голодної смерті. Не знаємо точної їх кількості. Їх не називали героями. Їм не ставили пам’ятників чи обелісків. Просто про них не говорили. Але це наша історія. І ми не можемо її викреслити із пам’яті, не можемо про це забути. Для того щоб майбутні покоління знали правду про народне лихо, як і щороку, районна бібліотека для дітей провела ряд заходів для юних читачів різного віку. Для учнів 4 класу школи №2 ,спільно з працівниками районного краєзнавчого музею, був проведений урок пам’яті «Голодний рік, як чорна птиця, над краєм змореним літав». А для учнів сьомих класів школи №1 в бібліотеці проведено годину пам’яті «В молитвах всіх полеглих пригадаєм» . Діти хвилиною мовчання вшанували всіх померлих невинних душ, подивились відеофільм з кадрами хроніки тих страшних подій, а також зацікавились переглядом літератури , вишукуючи в книгах знайомі і незнайомі прізвища своїх земляків.
Вшанування жертв голодомору – це воскресіння нашої пам’яті. Пам‘ять про знищених і невинно убієнних має об’єднати у великій скорботі всіх, хто любить Україну, незалежно від національності і мови спілкування, віросповідання чи місця проживання – тобто весь український народ.
Нашу Україну з давніх-давен називали хлібним краєм, бо люди, що жили тут, українці вміли гарно обробляти землю і вирощувати на них добрі врожаї . Для нашого народу хліб не просто страва- це основа життя і найдорожча святиня. Саме йому ,пухкому і запашному українському хлібові, була присвячена народознавча година , яку провели працівники районної бібліотеки для дітей та районного краєзнавчого музею для учнів 6 класу школи №2. Прислів’я та приказки , загадки та цікаві історії, обряди та звичаї пов’язані з хлібом-про все згадали в цей день. Весело і гамірно було на святі. Звучали пісні у виконанні працівників районного будинку культури Т.Приймак ,В. Сафтенко та С. Назаратія. До співу долучилися діти та всі присутні. На завершення свята всіх учасників заходу частували запашним короваєм.
О.Адаменко –провідний бібліотекар бібліотеки для дітей.
«Бо в нас вона одна – чарівна й світанкова, і древня, й молода – велика наша мова»
Ми – українці. Живемо у вільній і незалежній державі – Україні. Розмовляємо рідною мовою. А мова у нас красива і багата, мелодійна і щира, як і душа українського народу. Тож традиційно, до Дня української писемності та мови, районна бібліотека для дітей проводить безліч різноманітних заходів. Серед яких, було проведення мовознавчих посиденьок «Бо в нас вона одна – чарівна й світанкова, і древня, й молода – велика наша мова» для учнів 9 класу Катеринопільського ліцею. Діти прийняли участь у різноманітних конкурсах на знання рідної мови: «Розминка», «Творчий» , «Знавці мудрості», «Не заблукай у суржиковому лісі», «Синоніми». Але найбільше сподобався конкурс «Показуха», де учні за допомогою жестів повинні показати зміст поданих фразеологізмів.
Свято рідної мови вдалося змістовним та цікавим. Учні ще раз переконалися, що рідна мова – це «мова єднання», братньої любові та поваги, взаємопідтримки й розуміння. Тож не забуваймо рідне слово і шануймо українську мову.
О.Адаменко- провідний бібліотекар районної бібліотеки для дітей
Козацька слава не погасне, як образ дорогий , ясний
Під час проведення в районній бібліотеці для дітей уроку –подорожі «» учні 4 класу школи №1 поринули в минуле України, на Січ, на острів Хортицю - осередок козацтва на Дніпрі. Дітям цікаво було дізнатись: хто такі запорожці та як ставали ними, про героїчні звитяги козаків, їх походи, побут та звичаї. Учасники драматичного гуртка будинку дитячої та юнацької творчості презентували театралізоване дійство із життя та побуту козаків. Потім читальний зал районної бібліотеки для дітей перетворився на ігровий майданчик. Поділившись на дві команди діти взяли участь у козацьких розвагах: танцювали , співали, відповідали на питання вікторини, змагалися на спритність, малювали козака, перетягували канат, проявляли свої знання про видатних особистостей України, ознайомилися з викладкою книг про українське козацтво. Захід пройшов жваво і весело, активними були і козаки, і маленькі козачки. Але , як і годиться в цей день, перемога була за козаками.
Д. Вишня –завідуюча районною бібліотекою для дітей.
Важко уявити сучасну українську кухню без поживного і смачного плоду-картоплі.
Саме тому працівники районної бібліотеки для дітей та районного краєзнавчого музею вирішили віддати дань поваги картоплі, яку в народі вважають другим хлібом. В один із жовтневих днів до народознавчої кімнати районного краєзнавчого музею завітали учні 8 класів школи №2 на свято картоплі. Працівники бібліотеки підготували цікаву конкурсно- розважальну програму, де діти ознайомились з історією поширення картоплі по світу. Весело та гамірно проходили конкурсні завдання, а родзинкою свята стала приготовлена власноруч печена картопелька з салом. Діти з задоволенням пригощалися героїнею свята- смачною бараболею.
О. Адаменко- провідний бібліотекар бібліотеки для дітей.
