Життя обірване Афганом

                 Правда про Афганську війну… Вона різна. Нерідко хвороблива й гірка. Довгих  27  років, що пройшли, об'єднали колишніх бійців-інтернаціоналістів у одну родину, де біль одного віддається болем в інших, а радість стає загальним почуттям.

          Афганська війна… Брудна, неоголошена.… А хіба війни можуть бути чистими? Кожна несе смерть, інвалідність, одягає в жалість тисячі сердець, материнських сердець. У війни холодні очі… У війни свій рахунок, своя безжалісна арифметика…

        Крізь пекельне афганське горнило пройшло 4 027 хлопців з Черкаської області, 102 з них – загинули, 2 – пропали безвісти, стали інвалідами – 173.  Через афганське пекло пройшли 96 юнаків, уродженців Катеринопільщини.      Однак повернутися випало не кожному… Година – реквієм «Життя обірване Афганом», що відбулася у районній бібліотеці з учнями ліцею була присвячена пам’яті тих, хто не повернувся з афганської, чужої, жорстокої війни. Пам’яті тих, хто виконував свій військовий обов’язок. Але чесно і героїчно. До останнього подиху.  Наші земляки застигли навіки в граніті, мов оберігаючи наш мир і спокій.

    Згадаємо поіменно героїв – земляків:

  Тараненко Анатолій Миколайович з Гончарихи загинув в березні 1982 р. Посмертно нагороджений орденом Червоної Зірки.

   Солодун Олег Іванович із села Пальчик загинув в листопаді 1985 р.,

   Спільніченко Сергій Юхимович зі Ступичного загинув у грудні 1986 р. Посмертно нагороджений орденом Червоної Зірки.

   Середа Микола Дмитрович з Радчихи загинув в липні 1987 р. Посмертно нагороджений орденом Червоної Зірки.

       Схилимо ж голови перед світлою пам'яттю тих,  хто віддав своє життя, увійшовши у безсмертя. Вічна  їм пам’ять!

                                                                        Зав.відділом обслуговування

                                                                         Катеринопільської ЦРБ

                                                                         Фартух Н.В