Краєзнавча розвідка в рамках проєкту «Відомі люди Катеринопільщини»  до  100 - річчя від дня народження Пономаренка Анатолія Федоровича, українського художника театру і кіно, графіка, живописця, заслуженого художника України (1922–2006).
         ТАЇНА ТА ОДКРОВЕННЯ ВИСОКОГО МИСТЕЦТВА
                       AНАТОЛІЯ ПОНОМАРЕНКА
     В українському образотворчому мистецтві Заслужений художник України(1973) Анатолій Федорович Пономаренко займає достойне місце.
    Цей невтомний пошуковець художньої краси у багатьох жанрах засвідчив свій непересічний талант і через художні образи вніс своє вагоме оригінальне слово в українське мистецтво.
   Майбутній художник уперше побачив світ 2 лютого 1922 року у смт Катеринополі на Черкащині. Батьки його були освіченими інтелігентними людьми — переймалися культурою, цікавилися мистецтвом. Мати, Людмила Іванівна, завідувала дитячим дошкільним закладом. Батько, Федір Іванович, знався на живописі, був директором Катеринопільського банку і, крім того, майстром на всі руки. На жаль, він рано пішов із життя, коли Анатолію було 6 років. Дід Анатолія, Василь Назарович, був відомим земським лікарем у Звенигородці й Катеринополі, займався приватною практикою. Ще підлітком юний художник під впливом матері брався до вишивання, залюбки малював, ліпив із глини, оформлював учнівські стіннівки, брав участь у роботі шкільного драмгуртка, допомагав у виготовленні декорацій і костюмів для вистав, в яких показав свої акторські здібності.
Закінчив Київське художнє училище (1946), де його викладачами були А. Бондарович, А. Середа. Навчався у відомого художника театру і кіно Моріца Уманського, який 1946 року запросив його на кіностудію ім. О. Довженка. Шість років Пономаренко працював на студії. Брав участь у створенні фільмів “Мирні дні”, “Третій удар”, “Подвиг розвідника”.
Учасник німецько-радянської війни, нагороджений орденом Червоної Зірки, медалями. Нагороджений Грамотою Президії Верховної  Ради України.
   Член Національної спілки художників України (1972). Працював у галузі театрально-декораційного мистецтва, книжкової графіки. Брав участь у художніх виставках: республіканських - з 1954 року, всесоюзних - з 1956 року, закордонних - з 1959 року.
   Анатолій Пономаренко працював у сфері театрально-декораційного мистецтва та книжкової графіки; створював плакати і листівки. Багато і охоче працював оформлював збірки українських народних пісень; видань, присвячених розвитку народного декоративно-прикладного мистецтва. Одна з кращих оформлених митцем книг – Українське радянське народне мистецтво 1941-1967 років Б. Бутника-Сіверського,  серії значків (1961 - 1964).
   Художник створив чимало робіт у жанрі пейзажу та натюрморту. Працював у різних техніках – темпері, акварелі, пастелі, однаково вправно володіючи ними. Основними “героями” натюрмортів Пономаренка є квіти і соняшники – він найчастіше зображує їх у глечиках на тлі смугастих покривал або вишиваних рушників. Серед кращих композицій – “Соняшники в червоних тонах”, “Чорнобривці”, “Натюрморт з корою берези”, “Натюрморт з гранатами”, “Натюрморт з телефоном”.
   З часом творчість А. Пономаренка трансформується і прямує до декоративного розпису — адже він звертається до народних традицій. Як визнаний майстер художнього оформлення він був головним художником при оформленні українського павільйону в Монреалі на міжнародній виставці EXPO67. У Канаді мав зустрічі з українською діаспорою. При формуванні експозиції тієї виставки щораз одягав вишиванку до праці, пропагуючи таким чином національне вбрання українців.
Анатолій Пономаренко як художник з витонченим естетичним смаком з успіхом працював також у галузі плаката та рекламної афіші. Виразні, надзвичайно вдало вирішені афіші Республіканської художньої виставки 1964 року, присвяченої 150річному ювілею Т.Г. Шевченка, республіканських виставок робіт художників театру і кіно.
   У 70 -х роках минулого століття Анатолій Пономаренко звертається до станкового малярства жанрів: пейзажу, натюрморту та декоративного розпису у техніках акварелі, пастелі, темпери. Жанр натюрморту отримав у творчості художника яскраве, неповторне звучання. Мистець засвідчив своє захоплення предметами народного побуту, ужиткового мистецтва, розмаїттям квітів, вазонів тощо. За малярські успіхи в цій галузі Спілка художників 1975 року нагородила художника пам’ятною медаллю меморіалу Архипа Куїнджі. Лауреат премії ім. В. Касіяна (1980).
  У Києві 1983 року в залах Спілки художників України відбулася велика персональна виставка Анатолія Пономаренка, яка засвідчила великий непересічний талант автора і стала своєрідним камертоном тогочасних багатогранних шукань в образотворчому мистецтві. На персональній виставці Анатолія Федоровича 1995 року в одній із галерей на Андріївському узвозі  Микола Дьомін (член Національної спілки художників України), зауважив захоплені відгуки відвідувачів цього вернісажу. Творчість визнаного досвідченого майстра у той доленосний час для України квітнула усіма барвами веселки, буяла у нестримній фантазії, збагачуючи українців таїною справжнього мистецтва.
   На жаль, 31 липня 2006 року на 85ому році життя Анатолій Федорович упокоївся. Похований він на Байковому цвинтарі у Києві.
   Твори його виставлялися майже в усіх столицях Європи, в Канаді, Бразилії, Японії, Пакистані та інших країнах. Твори художника знаходяться у багатьох музеях, галереях і приватних колекціях в  Україні та за її межами.