«Людина талановита – талановита в усьому.” (Ліон Фейхтвангер)
Саме цей вислів яскраво і точно підходить до нашого талановитого, різногранно обдарованого земляка Василя Триліса.
Чи знаєте ви, хто такий Триліс? Не всі? А він заслуговує на те, щоб українці знали про нього і поза межами України. Адже Україна - це не лише її 42 мільйони в межах кордонів, а й, принаймні, ще 30 мільйонів, які проживають поза її межами.
 Василь Триліс - один із найвідоміших митців у галузі українського народного пісенного мистецтва, зокрема, автентичної української народної пісні, її дослідник, хранитель і невтомний пропагандист. Її вірний Лицар. Її фанатик. Подвижник. А ще - культуролог у загальному сенсі, учений, філософ, майстер слова - красномовець. Людина  широкої душі й енциклопедист етносу.
Звідкіля ж взявся такий феномен? Де його коріння?
Василь Герасимович Триліс народився 29 січня 1937 р., в селищі Катеринопіль на Черкащині. Закінчив Київський політехнічний інститут (за фахом - радіоінженер). Кандидат технічних наук.  Має 20 авторських свідоцтв та винаходів, десятки публікацій. 30 років пропрацював у київський «Політехніці». 
Коли робота в Політехнічному інституті набридла, вступив на вечірнє відділення романо-германських мов Київського університету імені Т. Г. Шевченка. Опанував англійську та французьку мови. Цей невтомний чоловік перекладає з англійської, французької на українську. Видано вже понад 40 перекладів.
Протягом 2006-2015 років – доцент-професор Інституту декоративно прикладного мистецтва та дизайну імені Бойчука. 7 років  пропрацював у науково-дослідному інституті українознавства.
Крім  наукової діяльності Василь Триліс з палкої любові до старовинної і неспотвореної української народної пісні у віці 50 років створив у Києві в 1987 році чоловічий хор «Чумаки». «Міцний і темпераментний чоловічий гурт». І керував ним понад тридцять років. І це при тому, що він не мав  спеціальної освіти.
Близько 20 років тому головний чумак узяв під своє художнє керівництво жіночий фольклорний гурт «Рідна пісня», а 2007 р. в інституті ім. М. Бойчука викладач українознавства В. Триліс організував студентський фольклорний гурт «Витинанка». Бог дав цьому чоловікові талант засвоїти музичні університети та організаторську премудрість на практиці - в десятках хорів, гуртів, ансамблів. Як наслідок, рівень його музичної та загальної культури - це високий рівень народного академіка.
Звідки в Василя Герасимовича Триліса така креативність – з’ясувати легко. Наприклад, традиція співати в родині чоловіка існувала споконвіку, а от дар писати книги – напевно, від Бога. 
Вражає величезна дослідницька праця Василя Герасимовича з питань українського фольклору, української народної пісні. Він написав безліч статей з питань української культури та національної ідеї. Все це поки що розпорошене по Інтернет-виданнях. А, зібравши той зажинок, можна видати томи цікавих досліджень, публіцистики, посібники, нотні збірки.
А тепер наш земляк дебютував як письменник.
Останнім часом у Фейсбуці на його сторінці можна натрапити на спогади з власного життя, оповідки, роздуми — талановиті, душевні, з теплим гумором. Читачі підбивали його писати ще й видрукувати написане. А черкаські письменники два роки тому побували у нього в гостях, запропонувавши підтримку з виданням. І ось, коштом обласного бюджету, книжка нашого земляка з Катеринополя з’явилася на світ з такою красномовною назвою «Казки над Тікичем».
 Це перша книжка знаного в Україні та за її межами вченого-фізика, фольклориста, засновника славнозвісного хору «Чумаки».
Заманливі самі вже назви творів: «Копанка», «Горнятко», «Моя перша любов», «Мій дядько Гриць», «Дід віз Рубенса», «Як я перемагав природу», «Жаб’яча доля», «Моя сестра Маруся», «Сила музики», «Пісні над Тікичем» тощо.
У передмові до книги,  професор, письменник Володимир Поліщук  пише: «Малу прозу Василя Триліса непросто визначити в сенсі жанровому. Його твори можна назвати і бувальщинами, і спогадами, й картинками з народного життя, й автобіографічними новелами, й варіаціями етнографічних записів… Окремі ж його мініатюри включають і те,  і друге, й інше… Але кожна з них по-своєму цікава і приваблива, багата мовою і почуттями. У багатьох читачів, особливо сільського походження, твори В. Триліса викличуть світлий сум спогадів чи аналогій із власного життя, усмішку чи теплі переживання. Ще в інших багатьох – молодих і небайдужих душею – багато пізнавальних зацікавлень…»
І нарешті ось що: книжка написана з елементами желехівки — забутого в Україні правопису, коли в певних випадках пишеться «ї» замість «і». Це дозволяє точно передати твердість чи м’якість приголосних, а від цього залежить значення слова. (Наприклад, «на цьому лисї лисі плями», «твій ніж довший, нїж мій».) Маючи музичний слух і прагнучи зберегти цінні барви мови, Василь Триліс-Трилїс й знайшов для себе желехівку.
У своєму зверненні до читача автор наголошує: «Ця книжка є, поміж іншим, експериментальною в суто лінгвістичному сенсі: тут використані давні граматичні правила, зокрема щодо літери «Ї» як засобу пом’якшення зубних приголосних д,т,з,с,ц,л,н. читачам може бути цікаво перевірити свою кмітливість, яка закономірність лежить в основі цього правила?  Корисно також подумати, чому зникло це правило…»
На  зустрічі, що відбулася в Черкасах у приміщенні музею «Кобзаря» Тараса Шевченка перед черкаськими письменниками й митцями Василь Триліс наголосив: «Мені трохи незвично виступати перед такою аудиторією, бо я дуже молодий автор. Я вдячний тим, хто затіяв це видання. І сам здивувався, що з цієї маленької мозаїки моїх записів рисується велика картина, яку я дуже люблю. Бачте, мене життя вертає на Черкащину. І я відчуваю, що ця земля мені заклала такий заряд, і це просить свого об’явлення. Щоб я про це заспівав, написав, людям розказав.»
Відгуками про книжку поділилися черкаські письменники. Сергій Ткаченко, якого вважають «мотором, генератором, ініціатором» появи видання, іменував Василя Триліса «мольфаром українських духовних узвиш». Валентина Коваленко назвала твори, які ввійшли в книжку, «щирцевими етюдами української душі». Землячка Василя Герасимовича поетеса Катерина Вербівська пораділа, що так гарно описано річку її дитинства — Тікич. Володимир Поліщук, голова обласної організації НСПУ, зазначив, що Василь Герасимович — класичний фізик: винаходи, патенти. І раптом — талановитий лірик. «Як сказав би Іван Франко, маємо образ «цілого чоловіка».
Від себе особисто додам: прочитавши одну новелу, переходиш до іншої, і так доки не перегорнеш останню сторінку майстерно виписаних Василем Трилісом коротеньких історій, які об’єднані в збірочку «Казки над Тікичем».  Читаючи ці твори, люди наче заглядають до себе у душу та власну свідомість ,та мабуть і совість. Ці твори є дійсно дуже зворушливими.  Я впевнена - що байдужим вони не залишать нікого.  
Запрошуємо наших користувачів завітати до районної бібліотеки та познайомитися з книгою нашого земляка.
Дивлячись на Василя Герасимовича ніколи не скажеш, що невдовзі він відзначатиме свій 85-річний ювілей. Стільки в ньому оптимізму й завзятості, що й молодь може позаздрити його бажанню творити добро навколо себе і дарувати всім оточуючим часточку своєї невичерпної енергії.

Живе, балакає, співає – животворячи. Зачаровує, оповиває, хитрує, захоплюється, висміює, заперечує, свариться, мириться, перехоплює, ділиться, тішиться визнанням і ховається від слави у далекі сільські закутні… Але неспинно ділить і громадить, поре і зшиває. І нанизує, нанизує – по зернятку, по бубочці, по перлинці. Його «Чумаки», його «Рідна пісня», його «Витинанка»… Співочі колективи, відомі, славетні, улюблені багатьма, роблять честь Києву і країні. Його обробки чумацьких пісень, романсів, його народознавчі його авторські пісні, його… До тієї перлинної низанки можна досилювати і досилювати – схоже, навіть елементи його побуту…
Унікальна людина цей Василь Триліс, цей 80-річний дуб з розлогим широким, міцним гіллям. Гідний, шанований митець і великий Українець. Многая літа вам!
З творчим доробком Василя Триліса можна познайомитися тут
https://www.ridivira.com/uk/component/tags/tag/180
ТІКИЧ З КРАЇНИ ДИТИНСТВА
http://hvilya.com/news/culture/tikych-z-krainy-dytynstva.html
КОПАНКА
http://hvilya.com/news/suspilstvo/kopanka.html