Ювелір у майстерні слова

   80 –річчя з дня народження  Пічкура Дмитра Степановича.
        Дмитро Степанович народився 24 квітня 1941 р. у с. Розсохуватка, Катеринопільського району, Київської, а від 1954 р. — Черкаської області. Після закінчення Розсохуватської середньої школи (1959) працював на будівництві Кременчуцького водосховища, служив у війську, будуючи ракетні майданчики на Уралі.
     Закінчивши факультет журналістики Київського державного університету (1971), а згодом й Вишу партійну школу, понад тридцять років пропрацював у газеті «Вінницька правда», нині — «Вінниччина», де був завідувачем відділу і упорядником літературно-мистецької сторінки «Зоряна криниця», активно дописував до газети «Літературна Україна», був відповідальним секретарем Вінницької обласної письменницької організації, завідувачем Кабінету молодого автора ВОО НСПУ.
Помер у Вінниці 26 січня 2018 р. Похований у рідному селі.
    Відбиток на літературну долю залишили знайомство під час служби у війську з Василем Стусом, лекції Василя Симоненка у школі робкорів при газеті «Черкаська правда», підтримка Петра Перебийноса та рекомендації до Спілки письменників від Дмитра Чередниченка та Володимира Забаштанського.
Автор книг поезії:
«Ще так до осені далеко» (1997);
«Журавлиний берег» (1997);
«Високосне літо» (1998);
«Пізній мед» (1999);
«Квіти для дружини» (2003);
«Квіти для дружини» (2003);
«Скатертина на двох» (2005);
«За крок до обрію» (2006);
«Жорна»: поезія та проза (2011);
«Підпалок» (2016);
«Ще буде тепло. Акварелі» (2017).
Статті та спогади «Біля Стусової криниці» увійшли до енциклопедичного довідника «Рух опору в Україні 1960—1990 років».
На його вірші написана низка пісень, які виконують Павло Мрежук, Станіслав Городинський та ін. Пісня на «Величання любові» — лауреат фестивалю «Слов'янський базар»