Чорнобиль! Серце плаче і болить.

            Чорнобиль. Чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло років, все одно це слово полум'янітиме чорним вогнищем скорботи. Чорнобильська аварія стала для нас уроком, за який заплачено дорогою ціною.

        Наша пам'ять і пам'ять багатьох наступних поколінь знову і знову буде повертатися до трагічних квітневих днів 1986 року, коли ядерна смерть загрожувала всьому живому і неживому.
    Важко згадувати ті події та пам’ятати потрібно. Кожного року до Дня Чорнобильської трагедії проходять заходи. Ось і цього року в Катеринопільському НВК №2 для старшокласників було проведено вахту пам’яті « Чорнобиль! Серце плаче і болить». Ця трагедія увійде в історію, в усі хроніки людства, як невигойна рана на тілі України. На захід було запрошено свідка тих подій Т. П. Комар. Розповідь Тамари Петрівни справила не абияке враження на дітей.

          Хвилиною мовчання вшанували пам’ять тих, хто першим кинувся рятувати людство від катастрофи на Чорнобильській атомній станції 26 квітня 1986 року.

      Як багато горя... Воно б'є у наше серце, у свідомість. Страшне чорнобильське лихо і досі продовжується, забираючи все нові й нові жертви.

Але будемо вірити, що пісня у лузі ще озветься і доля сонечком зійде, з'явиться радісна веселка після чистого дощу над нашим краєм.

Зав.відділом обслуговування

 Катеринопільської ЦРБ

 Фартух Н.В