Читаю вам свої рядки
З нагоди 26 – ї річниці Дня Незалежності України на центральній площі селища учень Василя Стуса та Василя Симоненка, Дмитро Степанович Пічкур читав поезію для жителів Катеринопільщини.
Дмитро Степанович народився 24 квітня 1941 р. у с. Розсохуватка, Катеринопільського району, Київської, а від 1954 р. — Черкаської області. Після закінчення Розсохуватської середньої школи (1959) працював на будівництві Кременчуцького водосховища, служив у війську, будуючи ракетні майданчики на Уралі.
Закінчивши факультет журналістики Київського державного університету (1971), а згодом й Вишу партійну школу, понад тридцять років пропрацював у газеті «Вінницька правда», нині — «Вінниччина», де був завідуючим відділом і упорядником літературно-мистецької сторінки «Зоряна криниця», активно дописував до газети «Літературна Україна», був відповідальним секретарем Вінницької обласної письменницької організації, завідувачем Кабінету молодого автора ВОО НСПУ.
Відбиток на літературну долю залишили знайомство під час служби у війську з Василем Стусом, лекції Василя Симоненка у школі робкорів при газеті «Черкаська правда», підтримка Петра Перебийноса та рекомендації до Спілки письменників від Дмитра Чередниченка та Володимира Забаштанського.
Автор книг поезії:
«Ще так до осені далеко» (1997);
«Журавлиний берег» (1997);
«Високосне літо» (1998);
«Пізній мед» (1999);
«Квіти для я дружини» (2003);
«Скатертина на двох» (2005);
«За крок до обрію» (2006);
«Жорна»: поезія та проза (2011);
«Підпалок» (2016).
Статті та спогади «Біля Стусової криниці» увійшли до енциклопедичного довідника «Рух опору в Україні 1960—1990 років».
На його вірші написана низка пісень, які виконують Павло Мрежук, Станіслав Городинський та ін. Пісня на «Величання любові» — лауреат фестивалю «Слов'янський базар». Проживає в м. Вінниці.
Провідний бібліотекар О.М.Найденко ознайомлювала мешканців з біографією та творчістю Дмитра Пічкура. Всі бажаючі могли придбати книги поета.
| 
